Сімнадцять днів – мов сон, мов подих дива:
Не встояла байдужості стіна,
І пізня осінь стала мов щаслива
І світла помаранчева весна !

Як довго ми за стінами ховались
І вірили в приреченість свою,
Але тепер кайдани розірвались !
Я наче зачарований стою,

Бо на Майдані віра стала хлібом,
А Слово – несподіваним вином,
Любов і співчуття – цілющим дивом,
Юрба – народом, блиск очей – теплом...

Хоч ми не лицарі нові і не герої,
Та здивували світ і виграли двобій.
Ми подолали зло, хоч не було в нас зброї,
Крім квітів і стрічок, крім щирості і мрій !.

Січень 2005 р.