Народе мій, хіба ти знаєш
Своїх співців ?
Хіба ти серцем відчуваєш
Їх біль і гнів,

Любов і ніжність, сум і відчай,
Скорботу, страх ?
Чи пам’ятаєш їх обличчя
Й тернистий шлях ?

Як боляче – в своїй країні
Немов чужі
Безсилі, божевільні тіні –
Сумні вірші.

Народ без справжнього коріння,
Безкрилий птах,
Чи станеш ти блідою тінню
В чужих світах ?

Чи знов розквітнеш, знов відчуєш
Тепло весни
І світові ще подаруєш
Співочі сни ?

Ховають українську мову –
Народ мовчить.
Ховають музику чудову,
Що ледь бринить.

Чи стане рідне слово тінню
В чужих світах,
Чи буде дивне воскресіння
І світлий шлях ?

Як боляче – в своїй країні
Немов чужі
Ці сльози, ці скарби нетлінні,
Сумні вірші !

Поети тануть і зникають
У небутті,
Але цього не помічають
Серця пусті.

Хіба ти серцем відчуваєш
Їх плач і сміх,
Народе мій, хіба ти знаєш
Співців своїх ?

Серпень 2006 р.