Я бачив тебе уві сні:
Я бачив, як ти йшов по дорозі сам не свій,
І здавалось, що твоєму шляху не було кінця.
Коли ти зустрічав тих, у чиїх очах ти бачив байдужість,
Твоє серце здригалося від відчаю.
Коли ти зустрічав тих, хто дивився на тебе з подивом,
У твоєму серці спалахував вогник надії.
Іноді ти питав себе: “Куди я йду ?”,
Але, навіть не знаючи відповіді, продовжував йти вперед...
Твоя душа шукає світла, але її оточує морок.
Не бійся, твоя любов навчить тебе дивитися крізь нього.
Вір лише своїй любові.
Будь щедрим, не ховай від світу скарбів душі своєї,
Кожної миті спалюй себе на вівтарі натхнення,
Наповнюй чашу творчості кров’ю своєю вщерть !
І якщо на своєму шляху ти зустрінеш диявола,
І він скаже тобі: “Ти можеш стати моїм обранцем.
Я покажу тобі світло істини, лише пообіцяй мені,
Що не скажеш нікому жодного слова про це світло,
Що навіки сховаєш від світу те, що я подарую тобі, у глибинах своєї душі !..
Навчися бути байдужим, щоб звільнитися від страждань !”,
Не слухай його, не йди за ним, це не твій шлях !
Юний мрійнику, ти приречений на скорботу і страждання,
Бо хіба можеш ти не страждати,
Коли всюди бачиш кров, сльози і муки людські ?
Не ховай від світу своїх сліз,
Але знай і інше: твоє страждання набагато світліше,
Ніж спокій тих, хто змирився зі злом
І повільно вгасає, відмовившись від світла співчуття...
Хай твоя доля буде схожою на долю бодхісатви:
Залишайся на Землі,
Щоб рятувати знедолених і самотніх
Світлом своєї душі !
Не шукай собі іншого виправдання, крім своєї любові,
Твої сльози і вірші самі все скажуть про тебе,
Любов виправдає все у тобі.
Лише про одне непокойся найбільше:
Чи відчуватимеш ти сором і каяття, коли станеш обличчям до брами,
Тієї брами, до якої всі ми, врешті-решт, прийдемо ?
Щоб не відчути себе привидом, який дарма з’явився на Землі,
Згадай про тих, заради кого ти існуєш,
Згадай про те, як ти потрібен їм !
     Серпень  2002 р.